Студентський трудовий договір: новий формат поєднання навчання і роботи
У вересні офіційно вступив в дію Закон України «Про професійну освіту» від 21 серпня 2025 року №4574.Поміж іншого, документом внесено зміни до Кодексу законів про працю України, зокрема статтю 21 КЗпП доповнено новим поняттям – «студентський трудовий договір».
Студентський трудовий договір — це особливий вид трудового договору, що укладається між здобувачем освіти та роботодавцем. Такий договір передбачає поєднання освітньої програми з здобуття освіти на робочому місці із виконанням трудових функцій.
Іншими словами, навчання студента безпосередньо на робочому місці відбувається паралельно з реальною роботою за фахом на умовах, погоджених у трудовому договорі, та відповідно до його освітньої програми.
Робота студентів під час навчання довгий час залишалася «сірою зоною» — без офіційного оформлення, стажу чи гарантій. Замість трудових договорів використовувалися інші форми: договір про практику між закладом освіти та підприємством, договір стажування або цивільно-правова угода зі студентом. Жодний із таких документів не надавав студенту статусу найманого працівника.Отже, сьогодні сторонами студентського трудового договору є: здобувач освіти (студент або курсант (слухач) закладу професійної освіти) як працівник, та підприємство / установа / організація як роботодавець. Предметом цього договору є саме поєднання навчання на робочому місці з виконанням трудових обов'язків на умовах, визначених у трудовому договорі, відповідно до програми навчання студента.
Отже, студент стає повноправним суб'єктом трудових відносин та отримує право на заробітну плату, відпустки, соціальне страхування та інші трудові права на рівні зі звичайними працівниками. Водночас характер його роботи та зайнятості строго визначається цілями навчання.Строк дії договору обмежений періодом навчання конкретного здобувача освіти. Закон прямо встановлює, що тривалість такого договору не може перевищувати строк навчання студента. Тому зі студентом укладається саме строковий трудовий договір, який припиняється не пізніше останнього дня навчання працівника.
Закон заклав новий підхід до оплати праці студентів під час практичної підготовки. Якщо попередній Закон «Про професійну (професійно-технічну) освіту» встановлював, що 50% заробітку студента-практиканта перераховується навчальному закладу (це була своєрідна плата підприємства закладу освіти за навчання студента), то чинний Закон впровадив принципово інший підхід. 100% заробітку тепер виплачується безпосередньо студенту-працівнику, і жодних відрахувань на користь закладу освіти не здійснюється.
На законодавчому рівні тепер закріплено низку трудових гарантій для студентів, які проходять практичну підготовку. Роботодавець зобов'язаний забезпечити належні умови праці, охорону праці, безпечні умови та виробничу санітарію для студентів-практикантів. До початку роботи студент має бути ознайомлений з умовами праці, правилами техніки безпеки та пройти інструктаж, як і будь-який працівник.Рекомендується встановлювати гнучкий графік роботи або неповний робочий час, щоб погодити його з навчанням.
Підсумовуючи, можна сказати, що студентський трудовий договір фактично прирівнює працюючого студента до повноправного учасника трудових відносин, забезпечуючи йому офіційне працевлаштування, стаж, соціальні гарантії та захист трудових прав. Водночас такі відносини мають навчально-трудовий характер і тісно пов’язані з освітнім процесом.
Новий Закон логічно оновив трудове законодавство: усунув застарілі норми про «молодих спеціалістів» і встановив сучасні гарантії для працюючих студентів — від заборони надурочних у дні навчання до оплачуваних навчальних відпусток і врахування результатів навчання при просуванні по службі. Це зробило систему поєднання освіти та праці більш прозорою й захищеною.
Для роботодавців студентський трудовий договір відкриває можливість легально залучати молодих фахівців і формувати кадровий резерв, спостерігаючи за їхньою професійною підготовкою в реальних умовах. Проте ефективність цього механізму залежить від належного документального оформлення, узгодження графіків навчання та роботи й дотримання принципу справедливої оплати праці. У разі порушень такі відносини можуть бути перекваліфіковані як нелегальні, що тягне фінансові ризики для підприємства.
